Обрії друкарства

Прокремлівські наративи у польському медіапросторі під час російсько-української війни: вплив на аудиторію

2026-05-08T20:18:38+03:00

У статті досліджуються механізми російського інформаційного впливу в польському медіапросторі в умовах повномасштабної війни в Україні. Проаналізовано особливості формування та поширення прокремлівських наративів, зокрема через інструменти так званої «м’якої сили», фінансового стимулювання, мережевої взаємодії та використання суспільно чутливих тем. Окрему увагу приділено дезінформації як ключовому елементу гібридної комунікації, її типології та функціональним характеристикам у сучасному медіасередовищі. На основі контент-аналізу польських медіа та соціальних мереж описано основні тематичні напрями дезінформаційних кампаній у перші два роки російсько-української війни — з лютого 2022 до лютого 2024 року, серед яких домінують антиукраїнські, антибіженські та антинатівські наративи, а також повідомлення, спрямовані на формування страху та соціальної напруги.

Теоретична рамка дослідження сучасних російських дезінформаційних операцій

2026-03-30T13:10:15+03:00

Інформаційне середовище стало ключовою ареною геополітичного змагання, де державні актори дедалі активніше використовують цифрові платформи для формування громадської думки та підриву довіри до інституцій всередині та за кордоном. Ця стаття пропонує підхід до усунення структурної прогалини в дослідженнях дезінформації, тобто аналітичну фрагментарність між таксономічними, емпіричними та когнітивними вимірами і пропонує трирівневу аналітичну рамку для вивчення російських інформаційних операцій проти України. Адаптована з військових доктрин США з інформаційних операцій, рамка розмежовує технічний, наративний та когнітивний рівні, а також теоретизує функціональні зв'язки між ними. Рамка апробована емпірично на прикладі аналізу російської дезінформаційної кампанії про «продаж зброї».

Кризові комунікації в умовах постійно мінливого інформаційного поля

2026-05-13T01:18:18+03:00

Актуальність дослідження зумовлена важливісттю розробки адаптивних комунікаційних моделей в реаліях алгоритмічного хаосу та гібридних загроз. Метою роботи був аналіз моделі антикризового менеджменту, що базується на зміщенні пріоритетів від реактивного спростування до проактивного формування верифікованого інформаційного ландшафту. Для її досягнення проведено ревізію теоретичних моделей «золотого моменту» кризи, компаративний аналіз державного й корпоративного секторів та верифікацію OSINT-інструментарію. Методологія базувалася на синергії системно-структурного аналізу та компаративного дослідження емпіричних кейсів («Київстар», Каховська ГЕС), що дозволило верифікувати ефективність інструментів відкритої розвідки в умовах цифрової нестабільності. Відповідно, було визнано перехід від традиційних риторичних підходів до системи технологічної перевірки істини (протокол C2PA). Було показано, що поєднання стратегії превенції та антропоцентричного лідерства перетворює статус потерпілої сторони на символ сили.

Українська військова журналістика: етапи становлення та трансформація в умовах війни

2026-05-08T19:40:53+03:00

У статті досліджено процес становлення та розвитку української військової журналістики в умовах російсько-української війни 2014-2026 років. Визначено основні етапи її формування – від перших спроб системно висвітлити військову тематику в період відновлення незалежності України, через етап гібридної війни після лютого 2014 року до сучасного етапу функціонування в умовах повномасштабного вторгнення. Особливу увагу приділено трансформаційним процесам, що тривають внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема зміні функціонального навантаження військової журналістики, розширенню тематичного спектра та посиленню її ролі в інформаційному протиборстві.

Теоретичні засади дослідження проблематики відеоконтенту

2026-02-12T12:58:36+02:00

У статті досліджено теоретичні основи проблематики відеоконтенту в контексті соціальних комунікацій. Проаналізовано доробок українських та закордонних науковців щодо визначення поняття відеоконтент, класифікації його типів та ролі у медіакомунікаціях. Розглянуто підходи до вивчення відеоконтенту з позицій візуальної комунікації та кліпового мислення. Встановлено, що канонічного визначення терміна «відеоконтент» у фахових виданнях із соціальних комунікацій досі не існує. Систематизовано п'ять основних підходів до трактування відеоконтенту. Проаналізовано авторські класифікації. Досліджено зв'язок феномену відеоконтенту з кліповим мисленням. Показано маніпулятивний потенціал відеоконтенту, зокрема використання технологій діпфейків. Визначено роль візуальної комунікації як теоретичного фундаменту дослідження відеоконтенту. Обґрунтовано, що дослідження відеоконтенту залишається малодослідженою сферою, що потребує подальшого наукового осмислення.