Людина в епоху друку

Анотація

У статті розкриваються основні поняття та складники медіантропології, що базуються на розумінні медіареальності як витвору людини, середовища і чинника розвитку її сутнісних сил. Шлях людини просторами часу завжди був пов’язаний із типом її медіасередовища і ключовими медіа. Друк вивів її із культури античності й Середньовіччя і відкрив двері в індустріальну епоху. Зосередженість людини на його артефактах сприяла визріванню в ній сутнісних якостей, завдяки яким постали й набули розвитку індустріальна цивілізація і культура Модерну.
Важливі чинники цього — новий тип книжності й медіасистеми, які символічно й реально розширювали контекст життя і відкривали простір для реалізації її креативного і соціального потенціалу. Медіареальність Нового часу як антропне досягнення та її вплив на розвиток нових якостей людини — ключова ідея і дослідницьке завдання цієї розвідки.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні зумовлених друком змін у соціо­бутті модерного світу. Пізнання чинників і ключових аспектів розвитку індустріальної цивілізації відкриває простір для осягнення сутнісних властивостей тогочасної людини і ролі друку як інноваційної технології, що суттєво долучилася до переходу людини із аграрної цивілізації в індустріальну та утвердження логоцентричної гуманістичної особистості.
Доходимо висновку, що в людській історії Модерн остаточно соціалізував людину, завершив шлях її самоусвідомлення, ставлення до індивіда як до самості, індивідуальності, врівноважив її символічний світ, збагатив духовність і розвинув ціннісну систему. Цю лінію започаткували мова, письмо і читання як чинники розвитку сутнісних сил людини.
Книга як монадна соборна система дала людині засоби формування переконань, знань, когнітивної впевненості, рекурсивного мислення і, попри всі драми й трагедії на цьому витку історії, втрималася у своєму часі й вийшла на новий горизонт буття людського світу