Редакційно-видавничий процес у період підвищення політичної активності протягом виборчої кампанії
DOI:
https://doi.org/10.20535/2522-1078.2019.1(7).169551Ключові слова:
нові медіа, засоби масової комунікації, видання, блог, соціальні медіа-платформи, соціальні мережі, редакційно-видавничий процес виданняАнотація
Тезово подано історичні зміни засобів масової комунікації (ЗМК) від США 90-х років до пострадянської України та розподілено на етапи формування вже новітньої комунікації. Визначено, які переваги отримала від цього кожна зі сторін виборчого процесу. Визначено роль стратегій і комунікацій з погляду принципів роботи в сучасних реаліях традиційних медіа та новітніх медіа платформ. Розглянуто значення новітніх комунікаційних медіа компаній та акцентовано увагу на їх персоніфікованих фрагментах. Розкрито значення новітніх технологій соціальних комунікацій з огляду на критерії інформування, мобілізації та контактування з електоратом. Описано деякі негативні пункти впливу розвитку комунікаційних технологій.Проаналізовано поняття редакційно-видавничого процесу (РВП), підходи до нього. Зосереджено увагу на домінантних рисах новітніх медіа та обумовлено їх перевагу над традиційними. Визначено причини застарілості традиційних теоретичних основ, які не відповідають розвитку ЗМК.
Проаналізовано роботу ЗМК з урахуванням вибору цільової аудиторії, створення, редагування та способів застосування інформаційного продукту. Використано соціально комунікаційний підхід для визначення послідовності дій персоналу та з’ясовано претензії до редагування джерела інформації в умовах виборчої компанії, враховуючи всі зміни сучасного суспільства: політичні, економічні, соціальні та культурні, а також рівень розвитку та споживання новітніх технологій. Виявлено вагомість інформаційної продукції, котра використовується новими комунікаційними каналами, як важливого інструмента політичних технологій, завдяки яким формується або змінюється суспільне ставлення до кандидатів та виборів у цілому.
Сформовано запит на необхідність оновлення методології, розкриття нових і традиційних ЗМК, визначення нових тактик і стратегій майбутніх виборчих кампаній.
Посилання
Баум Л. Говоря голосование: Почему кандидат в президенты попал в ток-шоу // Американский журнал политологии. 2005. № 49 (2). С. 213–234.
Городенко Л. Особливості процесів редагування у мережевій комунікації // Стиль і текст. 2010. Вип. 11. С. 17–25.
Громова Н. М. Психологія діалогічної взаємодії автора газетного тексту і читача // Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту імені Івана Огієнка, Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / за ред.: С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. Вип. 13. Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2011. С. 48–58.
Женченко М. І. Методика редакційного опрацювання нормативно-правових актів Верховної Ради України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : Журналістика. 2010. Вип. 17. С. 43–46.
Жирун О. А. Особистість редактора як суб’єкта комунікативного процесу / О. А. Жирун // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». 2005. № 2. С. 66–75.
Левчук О. М. Редакторські посади в умовах інформаційної спеціалізації // Наукові записки Інституту журналістики. 2014. Т. 55. С. 85–90. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Nzizh_2014_55_18 (дата зверення: 10.10.2017).
Побідаш І. Л. Професія редактора: термінологічний, творчий та функціональний аспекти // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / відп. ред. проф. В. В. Різун. Київ : КНУ, 2010. Вип. 17: Журналістика. С. 46–50.
Різун В. В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій [Електронний ресурс] // [Наукова сторінка професора Володимира Різуна] / Інститут журналістики : [сайт]. Київ, 2011. URL: http://journlib.univ.kiev.ua/Nacherky_do_metodologiyi.pdf (дата звернення: 25.09.2017).
Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации : Монографическое пособие. Київ : ЦУЛ. Фитосоциоцентр. 2002. 336 с.
Соціокомунікативна інженерія: об’єкт та предмет дослідження / А. А. Федонюк, Н. Е. Кунанець, В. І. Кут, В. В. Пасічник // Україна-цивілізація. Збірник наукових праць. Т. 4. Ужгород, 2015. С. 275–283.
Тріщук О. В. Соціокомунікативний підхід до дослідження редакційно-видавничого процесу// Обрії друкарства. 2018. № 1. С. 218–231.
Фіголь Н. М. Роль редактора у підготовці мовностилістичного наповнення електронного навчального видання // Стиль і текст. Київ : Вид-во Київського університету імені Тараса Шевченка. 2014. Вип. № 15. С. 99–107.
Хендрікс, A. Д. Шилл. Президентська кампанія та соціальні медіа: аналіз кампанії. 2014. Нью-Йорк: Oxford University Press.
Фіялка С. Б. Fiyalka S. B. (2012), «Editing Educational Literature on Culture».
Baum L. (2005), «Speaking voting: Why presidential candidates got into talk show», American Journal of Political Scientists, № 49 (2), pp. 213–234.
Horodenko L. (2010), «Features of editing processes in network communication», Styl’ i tekst, Vol. 11, pp. 17–25.
Hromova N. M. (2010), «The psychology of the dialogic interaction of the author of the newspaper text and the reader», Problemy suchasnoyi psykholohiyi : zb. nauk. pr. Kam’yanets’-Podil’s’koho nats. un-tu imeni Ivana Ohiyenka, Aksioma, Kam’yanets’-Podil’s’kyy, Vol. 11, pp. 48–58.
Zhenchenko M. I. (2010), «Methodology of drafting legal acts of the Verkhovna Rada of Ukraine», Visnyk Kyyivs’koho natsional’noho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Seriya : Zhurnalistyka, Vol. 17, pp. 43–46.
Zhyrun O. A. (2005), «Personality of the editor as the subject of the communicative process», Bulletin of the National Technical University of Ukraine «Kyiv Polytechnic Institute», Vol. 17, pp. 66–75.
Levchuk O. M. (2014), «Editorial positions in the field of information specialization», Naukovi zapysky Instytutu zhurnalistyky, Vol. 55, pp. 85–90, available at : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzizh_2014_55_18.
Pobidash I. L. (2010), «Editor’s work: terminology, creative and functional aspects», Visnyk Kyyivs’koho natsional’noho universytetu imeni Tarasa, KNU, Kyiv, Vol. 17, pp. 46–50.
Rizun V. V. (2011), «Sketches for the methodology of research in social communications», available at : http://journlib.univ.kiev.ua/Nacherky_do_ metodologiyi.pdf, 9 р.
Selyvanova E. A. (2002), Fundamentals of linguistic theory of text and communication: Monograph, TsUL, Fytosotsyotsentr, Kyiv, 336 р.
Fedonyuk A. A., Kunanets’ N. E., Kut V. I. and Pasichnyk V. V. (2015), «Socio-communicative engineering: object and subject of research», Ukraine is a civilization, Uzhhorod, Vol. 4, pp. 275–283.
Trishchuk O. V. (2018), «Socio-communicative approach to the investigation of the editorial-production process», Obriyi drukarstva, Vol. 1, pp. 218–231.
Fihol’ N. M. (2014), «The role of the editor in the preparation of the linguistic content of the electronic educational publication», Styl’ i tekst, Vyd-vo Kyyivs’koho universytetu imeni Tarasa Shevchenka, Kyiv, Vol. 15, pp. 99–107.
Hendricks, JA, D. Schill (2014), Presidential Campaign and Social Media: Campaign Analysis. New York: Oxford University Press.
Fiyalka S. B. (2012), «Editing Educational Literature on Culture».
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
